В суботу, 10 жовтня, весь світ відзначає День хоспісної та паліативної опіки. Бажаю і я звернути вашу ласкаву увагу на таку діяльність, бо йдеться про щось, можливо, для нас нове, але останніми десятиліттями поширене, – про допомогу людині, яка вмирає, гідно закінчити своє життя. Перехід від земного до загробного життя – це надзвичайно важлива мить для кожного з нас. У цей час, за давнім християнським звичаєм, ті, що живуть, супроводжують вмираючу людину своїми молитвами, допомагаючи їй вистояти перед різними спокусами, з якими на неї нападає диявол. Разом з тим останнім часом звертають увагу також на те, щоб невиліковно хвора людина мала не тільки необхідні духовні засоби, а й все потрібне щодо тіла, чи то вдома, в колі родини, чи в шпиталях. Ми повинні пам'ятати, що цей час надзвичайно важливий і для тих, хто надає опіку, бо стає нагодою для глибоких роздумів. 

Комісія Києво-Галицького Верховного Архиєпископства у справах душпастирства охорони здоров’я підготувала Звернення про паліативну опіку, яке пропонуємо вашій увазі. У ньому викладені основні думки, пов’язані із цим благородним служінням тим людям, які, як каже наша християнська традиція, народжуються до іншої форми життя. Це служіння є особливо важливим у наш час, коли ми повсюдно простежуємо легковажне ставлення до Божого дару життя. 

Сердечно дякую всім, хто з глибоким розумінням гідності життя старається у цей важливий для людини час огорнути особливою турботою її душу і тіло. 

Благословення Господнє на вас! 

 
+ ЛЮБОМИР

Дано у Києві, при соборі Воскресіння Христового,
 6 жовтня 2009 року Божого