 Питання: Чи справедливо, що деякі люди страждають і народжуються в злиднях? Як Бог дозволяє це?
Відповідь: Так, цілком правильно говорити, що все це - несправедливо. Але кому приписувати цю несправедливість? Із запитання здається, що автор приписує всі біди Богу. Насправді ж їх причину слід шукати в самих людях. Так, той факт, що безліч людей живуть у нелюдських умовах, - кричуща несправедливість. Коли ми стикаємося з нерівністю у світі, то нам слід було б задатися питанням: чи не є воно наслідком особистих чи колективних вчинків? І потім - ще одне питання: чи можемо ми очікувати від Бога, що Він буде якоюсь «машиною», яка маніпулює людьми, як маріонетками, позбавляючи їх волі кожного разу, коли вони зловживають цією волею, використовують її неправильно?
Нам залишається тільки захоплюватися тими, хто, бачачи зло в світі, поспішив на допомогу страждаючим - намагаючись виправити своєю доброю волею злу волю інших.
Нарешті, не треба забувати: Бог буде судити людей зовсім не на основі того, скільки вони страждали на землі. Божий суд буде заснований виключно на любові, - на тому, чи докладали ми на цій землі всі зусилля, щоб любити інших так, як любить Бог.
Найглибша помилка - думати, ніби після смерті наша доля залежить від того, скільки ми тут страждали. Єдине, що важливо, - це любов. Однак страждання, яке ми несемо з почуттями Ісуса Христа, здатне вивільнити величезний потенціал любові. Святий Йоан від Хреста говорив: «В кінці нашого життя ми будемо судимі по тому, як ми любили». І ці слова знаходяться в повному співзвуччі з євангельськими: «А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт 25,40). Перечитаємо цілком цей уривок з Євангелія від Матея, в якому мова йде про критерії Божого суду над нашим життям:
31 Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. 32 І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів; 33 і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч. 34 Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу. 35 Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; 36 нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене. 37 Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли? 38 Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? 39 Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе? 40 А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили. 41 Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його; 42 бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; 43 був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене. 44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили? 45 А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили. 46 І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”
|
