 Неділя, який чудовий день. Нарешті приходить цей прекрасний день. Можна відпочити, піти в магазин, переглянути хороший фільм, погостювати у друзів, довше пограти якусь гру на комп’ютері або посидіти в інтернеті і найважливіше це відіспатися після важкого робочого тижня. Мабуть так думає сьогодні більшість людей.
Але особисто для мене, тут бракує одного і найважливішого, це - БОГА. Де він???... Де для нього місце??? Коли кожен з нас знайде час для нього???
Від понеділка до п’ятниці всі працюють, або вчаться, або шукають роботу. А для того щоб заробити трохи більше грошей залишаються працювати ще й у суботу. Ось і приходить неділя і не мають люди часу для Бога…
Знали б ви, як болить серце коли чуєш такі слова: «я мушу відпочити…», «я мушу піти в магазин…», і зовсім не чути: «я мушу подбати про те, щоб моя сім’я була на Літургії, разом провела кілька годин, а потім..», а потім все інше.
Хіба ми будемо жити вічно в цьому тілі, яке маємо і про яке так піклуємося? хіба ми вічні на цій землі? Думаю, що кожен з нас знає відповідь на ці питання, але дуже часто боїться сам собі відповісти на них...
В когось може виникне запитання: «А що це знову з отцем? Чого це його потягнуло на такі роздуми? Невже щось сталося?» Так сталося!.. Те, що стається кожного року! А було велике свято Воскресіння Христового і усі церкви були наповненні. Було багато сімей з чоловіками, дружинами, дітьми, знайомими. Та не минуло і дві неділі як церкви спорожніли.
Пасха минула.. І що? Треба знову чекати наступного року чи може треба щось змінювати в своєму житті? Може час вже почати дбати про свою душу більше ніж про тіло? Або хоча б так само як про тіло. Бо тоді вже, думаю, що ситуація б набагато покращилася. Передусім в тому плані, що життя б почало мінятися на краще. Бо коли наша душа задоволена, коли їй нічого не бракує, то і ми не будемо бігати за тим, що нам не потрібне. Можливо ми вже зауважували за собою, що приходимо деколи в крамницю і шукаємо, самі не знаючи чого… Потім щось купляємо, приходимо додому і думаємо: «А що тепер з цим робити?…»
Може також виникне запитання: «А яке я маю відношення до того, що інші не ходять до церкви? Я ж кожної неділі є там!»
З однієї сторони це так, бо ми кожен сам за себе будемо відповідати, але з іншого боку, хіба це не егоїзм - дбати тільки про себе. Ні, ми повинні дбати про спасіння своєї душі, але також і про душі інших людей, а точніше маємо дбати про наших ближніх! А якщо в когось виникне запитання: «А хто є моїм ближнім?» Тоді варто прочитати собі притчу, в якій Ісус Христос власне відповідає на це запитання.
Отож, на закінчення, хочу попросити всіх: пам’ятайте про Бога і любіть його не тільки на словах, але виявляйте Йому свою любов своїми вчинками. Любіть своїх ближніх та дбайте також і про їх спасіння. Заохочуйте одні одних до відвідування недільних Богослужінь. Моліться в своїх домівках хоча б зранку і в вечері, а також перед трапезою. Більше радійте тим, що маєте. Цініть тих, хто поруч. І посміхайтесь! Бо від наших усмішок і повітря стає чистішим.
ієрм. Андрій Цікало, ЧНІ
|
