Цієї суботи в Ґаї відбулась перша зустріч української, християнської молоді. Звичайно нас було дуже мало, рідко хто теперішньому часі потребує Бога.
В цей день ми говорили про духовну участь в житті нашої церкви. Роздумували про те, чи кожному подобаєтьсяжити на чужині, далеко від рідного дому. Відповідей було багато,тому,що всі ми різні, але найбільше до душі мені припала ось ця: "Незважаючи на те, що на Україні я була без батьків, в мене там були друзі,все те, що я так любила, моя довіра до них, хороше ставлення, рідна мова..."
Так, саме рідна мова нас відрізняє від всіх їнших. Це є наш символ, наше рідне і незабутнє. Не робіть помилок в житті, а саме не забувайте своєї мови. Славетної і співучої, якою говорили великі люди, за яку було вбито більш як 30 тис. людей...
Проводяци дискусії з о. Андрієм ми почали вікторину "15 секунд про себе", кожен мав розповісти про себе щось хороше за 15 секунд. Вразило те, що майже ніхто не згадав чогось хорошого про себе. Незнаю, можливо від того, що все добре в даний момент є не поміченим, але як не як, у всіх нас є щось прекрасне в собі.
Співаючи християнські пісні закінчилась наша зустріч. Кожен вийшов з церкви із новими враженнями, тому, що саме через такі зустрічі ми можемо побачити себе, знайти кращих друзів, очистити свою душу і зрозуміти, все таки є щось прекрасне. Вірити щиро в Бога це для когось справді важко, а саме в цьому світі, де ми живемо.
Зараз, хочу звернутись до нашої молоді: "Цвіте України, любов Бога це дар, який треба цінувати. Віра...якщо від вас не вимагають, вімагайте від себе!
Наталія Шпак
|