Категорії розділу
Новини [194]
Роздуми на самоті [38]
Оголошення [24]
Вітання [15]
Життя і ... [19]
Жартома про серйозне [2]
Корисні закони [2]
Навколо початку життя [14]
Батьки і діти [7]
Релігійні свята [33]
Редемптористи [10]
Музика для Душі
Форма входу
Календар
«  Травень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Наше опитування
Чи Ви підете на вибори 28 жовтня?
Всього відповідей: 42
Теги
Відео на youtube
Друзі сайту
ДивенСвіт Українські традиції Спілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » 2011 » Травень » 7 » «Ми не є провінційна церква...
14:57
«Ми не є провінційна церква...
Блаженнійший Любомир Гузар: «Ми не є провінційна церква десь на краю України, куди нас хотіли відіпхати»
 
 
Нещодавно ми були свідками обрання нового Глави УГКЦ Святослава Шевчука, однак це не означає, що ім’я Любомира Гузара тепер буде в тіні. Він і надалі збирається працювати, і свідченням цього є ексклюзивне інтерв’ю у ранзі єпископа-емерита (пенсіонара), яке Блаженнійший дав нашій газеті напередодні Великодня.
 
 
– Яку мету ставили перед собою, коли очолили УГКЦ?
 
 
– У проповіді, яку виголошував десять років тому, звертав увагу на зміцнення внутрішньої єдності в УГКЦ та на тодішню екуменічну ситуацію – єдність з нашими співбратами, які належать до інших конфесій. Тоді основним завданням було допомогти широкому загалу зрозуміти ідентичність Греко-католицької церкви. У цьому напрямі вдалося зробити позитивні кроки. Над цим активно працював і працює церковний синод. Свідомість Церкви як цілісної структури набрала більш конкретної форми, хоча ми ще не осягнули адміністративно внутрішньої єдності. Потрібно продовжувати долати слабість «удільних князівств». Остаточне визнання ідентичності Української греко-католицької церкви відбудеться тоді, коли буде визнано її патріархальний устрій.
 
 
Щодо єдності з православними нашими співбратами, то налагоджуємо з ними діалог – щороку звертаємося з нагоди синодів. Про великі досягнення говорити зарано, але той факт, що представники усіх гілок Київської церкви були присутніми на інтронізації нового Глави УГКЦ, свідчить про позитивні результати. Ми ще далекі до євхаристійної єдності, але ця присутність – видимий знак до перших кроків у цьому напрямі.
 
 
– Одним з моментів у житті УГКЦ за останнє десятиліття було повернення її осідку зі Львова до Києва. Як оцінюєте цей крок з позиції сьогодення?
 
 
– Дуже позитивно. Наша греко-католицька вітка Київської церкви повернулася туди, де її осередок – її колиска. Ми не є провінційна церква десь на краю України, куди нас хотіли відіпхати. Ми є однією із чотирьох гілок Київської церкви – всеукраїнською, всенародною. Богу дякувати, маємо можливість бути там, де наші корені. Це дає можливість не лише підтверджувати нашу ідентичність, а й обслуговувати тих вірних, які знайшлися у східних, північних та південних областях України.
 
 
– Чи готували собі наступника? Чому доручили вибір нового Глави УГКЦ синоду, а не самі призначили, адже мали на це право?
 
 
– Я такого права не мав. Це було б незрозуміло. Одним із великих здобутків нашої Церкви було втілення у життя синодального принципу: важливі рішення приймає синод, а не одна людина, яка керує Церквою. Глава Церкви – голова спільноти, а не її володар. Єпископи провадять Церкву під проводом Глави, а не виконують його вказівки. Усі разом застановляються над тим, що для Церкви важливо, корисно. Якби призначив собі наступника, перекреслив би те, до чого ми йшли протягом багатьох років, – заперечив би зрозуміння синоду. Я не був присутнім на голосуванні не лише через те, що маю проблеми зі здоров’ям, а й через те, що не хотів, щоб у владик склалося враження, ніби диктую, нав’язую когось. Синод мав самостійно цю справу завершити так, як вважав за найкраще, і я радо прийняв його рішення.
 
 
– Які найбільші проблеми Церкви, на вашу думку, що потребують вирішення у найближчий час?
 
 
– Найбільшим нашим завданням є християнізація України – щоб ті люди, які вже є членами Церкви, ставали більш активними. Щоб наша Церква була справді спільнотою вірних з переконаннями, які не лише раз на тиждень показуються в храмах, а живуть цими переконаннями. Християнські цінності потрібно поширювати у різні галузі – політики, економіки, освіти, культури, науки. Ті, які вже пізнали Бога, повинні допомагати робити це тим, які ще Його шукають, – прикладом, добрим словом. Ми не хочемо нікому нічого нав’язувати – нехай кожен вибирає ту Церкву, до якої відчуває належність. Головне – показувати одні одним, що зустріч з Богом є можливою і потрібною, що це – запорука щастя людини, відповідь на усі її запитання.
 
 
– Як оцінюєте теперішню політичну ситуацію в Україні? Чи існують якісь загрози для УГКЦ?
 
 
– Політична ситуація, яку маємо в нашій державі, – продовження минулого: певних способів думання та діянь, які не вдалося викорінити. Ми ще в процесі переходу від радянської ментальності до нормалізації демократичного ладу. Потрібно ще одне-два покоління, щоб ми вийшли з минулого і перейшли до більш послідовного розуміння, що то значить бути народом, що то значить бути державою.
 
 
Треба вчитися бути демократами у широкому сенсі цього слова. Завдання Церкви – допомагати у цьому людям. Не партіям, а державі як такій через її членів, український народ, щоб ми ставали зрілішим політичним суспільством, де є пошана до громадян та їхніх прав, де є пошана до влади, де громадяни шанують одні одних. На різних щаблях має панувати справедливість. Церква повинна виховувати зрілих громадян, які сповідуватимуть християнські принципи і пропагуватимуть їх у різних сферах життя.
 
 
– Чим особливий цьогорічний Великдень? Чимало людей зустрінуть його скромніше, ніж торік.
 
 
– Великдень завжди є Великоднем – перемога Христа над смертю та гріхом. Обставини змінюються, а Великодні свята – ні. Завданням християн є осмислити те, що сталося у Страсну п’ятницю та Великодню неділю, і пов’язати це зі своїм життям, із проблемами сьогодення. Не буває двох ідентичних Великоднів – кожен приносить щось нове.
 
 
– Що б побажали людям до свят, особливо тим, які у чомусь розчаровані, переживають економічну скруту?
 
 
– Незалежно від того, що діється навколо, Христос завжди з нами. Задля нашого спасіння Він свідомо віддав своє життя, і ми повинні старатися допомагати один одному, наслідуючи його, – і ті, що переживають скруту, і ті, що мають все необхідне. Людям, яким живеться краще, треба дякувати Богові за ці блага і бути готовим до жертви – ділитися добром з іншими.
 
 
Бажаю, щоб кожна людина відчула любов ближнього, бо Бог допомагає нам не лише безпосередньо, а й через Його творіння – людей, які є справедливими і милосердними. У часі Великодніх свят кожен має відчути, що не є самотнім, а з ближніми – з Божими дітьми, які готові у будь-який час простягнути руки допомоги.
 
 
Розмовляли
Олеся ПАСТЕРНАК та отець Ігор ЯЦІВ.
Категорія: Новини | Переглядів: 1406 | Додав: ієрм_Андрій_ЧНІ | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
cssr.lviv.ua © 2024 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz