Категорії розділу
Новини [194]
Роздуми на самоті [38]
Оголошення [24]
Вітання [15]
Життя і ... [19]
Жартома про серйозне [2]
Корисні закони [2]
Навколо початку життя [14]
Батьки і діти [7]
Релігійні свята [33]
Редемптористи [10]
Музика для Душі
Форма входу
Календар
«  Жовтень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте недільну Літургію?
Всього відповідей: 272
Теги
Відео на youtube
Друзі сайту
ДивенСвіт Українські традиції Спілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » 2011 » Жовтень » 7 » Коли мама за кордоном
14:23
Коли мама за кордоном
Про жіноче заробітчанство та пошуки кращої долі за кордоном вже писано-переписано. Знаємо, як їм там нелегко живеться, як важко працюється та як наші жінки звідти переживають за свою родину. А як живуть їхні чоловіки, котрим доводиться виконувати подвійну роль – і за себе, і за дружину? Комусь це вдається, декому – ні.
 
 
Два боки одної медалі
 
 
Уже протягом п’яти років водій з Калуша Микола Кушина для своїх дітей є і татом, і мамою. Його дружина поїхала на заробітки до Іспанії, а чоловіка залишила з двома синами та маленькою донечкою, яка тоді якраз пішла у перший клас.
 
 
За словами пана Миколи, спершу було дуже важко. Родичі далеко, допомагати було нікому. Тож чоловік змушений був навчитися жіночій роботі: і їжу готував. і банки з консервацією крутив, шив, заплітав доньці косички.
 
 
«Певно, що було всяке. Інколи й не витримував, зривався, випивав, – говорить Микола Кушина. – Але рятувала робота, бо постійно був між людьми, спілкувався. У дорозі пасажири ділилися своїми бідами, то деколи такого наслухаєшся, що потім думаєш, що в тебе проблем взагалі немає. Зараз уже легше – діти повиростали. Старший пішов до армії. Хоч як дружина не вмовляла, аби йшов вчитися, що за все заплатить, лиш би здобув диплом. А мій Іван категорично проти. Він у мене справжній мужчина, розуміє всю ситуацію, шукає практичних шляхів, дуже відповідально ставиться до свого майбутнього. І молодші в мене молодці. Коли приходжу швидше з роботи, то готую їм їсти, а коли син швидше, то він уже дбає про мене та сестричку».
 
 
І все в них ніби добре, лише дружина пана Миколи досі на заробітках. Додому приїжджає двічі на рік, а коли повернеться остаточно – наразі невідомо.
 
 
Інша історія не така оптимістична. Марія Стефурак поїхала на заробітки в Італію. Вдома лишилися чоловік і майже дорослий син. Уже через півроку її чоловік покинув добру роботу та почав запивати. І син також. Так вони і «святкували» кілька років за жінчині гроші, які та висилала, аби добудувати хату. У телефонних розмовах чоловіки запевняли маму, що все гаразд. І пили далі. Все закінчилося тим, що родичі не витримали, зателефонували пані Марії та розказали, що вдома біда. Вона приїхала та забрала обох до себе в Італію. Тепер вони живуть там, усі працюють, повертатись поки що не хочуть. Але найбільше геть сумних історій. Сценарій один і той самий. Жінки їдуть, чоловіки запивають, діти без нагляду. Потім сім’ї просто розпадаються.
 
 
Мрії зближують
 
 
«Найпершою внутрішньою проблемою, з якою стикається чоловік, хоч це, як правило, не афішується і не обговорюється в соціумі, – це удар по чоловічій спроможності забезпечити фінансовий добробут сім’ї, зниження самоповаги до себе як до годувальника, – каже психолог Христина Дмитерко-Карабин. – Ще однією частою психологічною проблемою є тривога за розпад шлюбу, ймовірність нових стосунків дружини за кордоном. Це – ті теми, які чоловіки або замовчують, або «заливають» алкоголем. Натомість, оточуючі таку поведінку часто сприймають як легковажність».
 
 
Психолог радить таким сім’ям якомога регулярніше підтримувати контакт – телефоном чи інтернетом. Це хоч якось може забезпечити відчуття присутності, близькості один до одного.
 
 
«Важливо разом обговорювати проблеми і спільно приймати рішення, питати один в одного поради, хоча б через телефон, – говорить психолог. – Ділитися з жінкою як радістю, позитивними емоціями, так і наболілим. Дуже важливо зберігати емоційний зв’язок. Не треба стидатися говорити про взаємну цінність та дякувати за підтримку».
 
 
За словами Христини Дмитерко-Карабин, важливо обом мріяти та уявляти собі спільне життя після повернення. Саме такі мріяння можуть запобігти психологічному розлученню.
 
 
Їдуть менше
 
 
За даними обласного управління статистики, з Івано-Франківщини останніми роками стабільно виїжджають понад 400 осіб щороку.
 
 
«Минулоріч вибуло 426 осіб, – каже начальник відділу населення Марія Козак. – Цього року, за даними з січня по червень, – 176 людей. Зараз уже виїжджають менше, ніж раніше. Пік був з 1995 року по 2001-й. Тоді 80% загального скорочення населення припадало на заробітчан».
 
 
До речі, найбільше їдуть до Росії. Так, минулого року туди виїхали 276 осіб. На другому місці Іспанія – 81 людина, на третьому Чехія – 24.
 
 
Здебільшого на заробітки виїжджають жінки із сільської місцевості.
 
 
* * *
 
 
Зараз уже виросло нове покоління. Це ті діти, які на собі відчули як це – жити в «розірваній» сім’ї, маючи і батька, і маму. Так, грошей не вистачає. І наші люди продовжують виїжджати на заробітки. Тепер часто цілими сім’ями. Легалізуються та просто залишаються там. Але це вже інша проблема…
 
 
Категорія: Життя і ... | Переглядів: 1390 | Додав: ієрм_Андрій_ЧНІ | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
cssr.lviv.ua © 2024 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz