Категорії розділу
Новини [194]
Роздуми на самоті [38]
Оголошення [24]
Вітання [15]
Життя і ... [19]
Жартома про серйозне [2]
Корисні закони [2]
Навколо початку життя [14]
Батьки і діти [7]
Релігійні свята [33]
Редемптористи [10]
Музика для Душі
Форма входу
Календар
«  Липень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Як часто ви відвідуєте недільну Літургію?
Всього відповідей: 272
Теги
Відео на youtube
Друзі сайту
ДивенСвіт Українські традиції Спілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » 2011 » Липень » 2 » Юридичний, медичний та моральний аспекти аборту
19:01
Юридичний, медичний та моральний аспекти аборту
«Людина ніколи не може підкорятися праву,
яке саме по собі є аморальне,
це має місце і тоді,
коли право визнає за дозволене переривання вагітності»
 
(Декларація Quaestio de abortu)
 
 
Давайте розглянемо ці аспекти і спробуємо зрозуміти трохи більше аніж розуміємо. "право жінки на аборт” з юридичного погляду;
 
 
Гіппократ, якого називають батьком медицини, жив від 460 до 377 року до Христа. Згідно з дослідженнями і доказами, родовід лікарської присяги, пов’язаної з іменем Гіппократа, сягає часів правління Імготепа. Отже, вона існує близько 5 тисяч років. Лише кільканадцять років тому у присязі, яку дають молоді адепти-медики, зникла та частина, яка стосується охорони зачатої дитини. У Польщі найстаріша форма цієї присяги, яку складали ліцензіяти медицини, що мали здобути ступінь доктора, походить з Краківської академії. Цей текст з’явився на початку ХV століття і з невеликими змінами, які стосуються лише першої частини, є повторенням клятви Гіппократа. Ось як він звучить:
 
Беру за свідків Бога Отця, Сина і Святого Духа, що дотримуватимуся всього, що передбачає ця присяга, скільки це буде в моїх силах і такою мірою, якою мені дозволять мої здібності. Усі ці знання і правила відкрито і ретельно передаватиму моїм учням та іншим людям, як морально пов’язалися правилами медицини.
 
Особливо в лікуванні хворих, скільки вистачить моїх сил і здібностей, ретельно застосовуватиму необхідні засоби. Не занедбаю нічиєї хвороби. Не зашкоджу. Не дам нікому отрути, навіть на його прохання, і жінці не дам напою для знищення плоду.
 
Моє життя і мої знання збережу чистими і незапля-мованими…  До якого дому я не прийшов би, щоб допомогти хворим, остерігатимуся будь-якого зловживання, зіпсуття, всіляких непристойностей, а також любовних справ, коли предметом моїх піклувань будуть тіла жінок чи чоловіків.
 
Нехай щастить мені у моєму житті і моєму мистецтві, якщо цілком справедливо виконуватиму цю присягу, і нехай здобуду собі славу на віки. Коли ж зламаю цю присягу, нехай станеться протилежне. Амінь.
 
(Etyka I deontologia lekarska).
 
Як бачите, мова йде не лише про переривання життя дитини в лоні матері, але й про евтаназію, про яку що раз то більше і спокійніше говориться, а також про сексуальні зносини з пацієнтами коли вони не керують своїми діями в наслідок захворювання чи під дією ліків. Тобто мова йде про те, що лікар покликаний лікувати. Рятувати життя, а не його нищити не залежно від віку, статі та стану здоров’я людини.
 
 
У нашій державі, як і в інших європейських країнах, штучне переривання вагітності дозволено за бажанням матері, коли термін вагітності становить не більше аніж 12 тижнів. А також, якщо в період виношування плоду лікарі виявляють серйозну патологію зародка, то до 28 тижнів вагітність переривають за медичними показниками. Але скільки таких історій, коли батькам лікарі говорили що їхня дитина має великі патології в розвитку і її життя не буде повноцінним, зрештою не людині дано вирішувати про повноцінність життя, це вже ми міримо за своїми мірками, і батьки народжували дитину і вона була абсолютно здоровою. То що ж це? Халатність лікарів, їхня байдужість, холоднокровність чи думки про батьків і дитину? Вирішуйте самі.
 
 
Аборти дозволено робити згідно зі статтями 50 та 57 Конституції України. Заборону на аборти було скасовано в 1950-х роках. Аргументувалось це тим, що заборона переривання вагітності сприяла поширенню кількості виконань "кримінальних абортів”, коли некомпетентні виконавці калічили людей, а в гіршому випадку таке втручання призводило до смерті не лише плоду, а й матері.
 
 
Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі щороку роблять 53 мільйони абортів, а за останні 30 років таких операцій виконано більш, аніж мільярд!!! Дослідження свідчать, що в деяких країнах (як, наприклад, США, Росія чи Данія) аборти зробили 2/3 жінок.
 
 
Першою державою світу, яка узаконила переривання вагітності, став 1920 року Радянський Союз. Демократичні країни почали впроваджувати схожі закони через багато років після ІІ світової війни: США – 1973 року, Німеччина – 1975-го, Італія – 1981-го.
 
 
Часто виникає питання: а що робити коли жінка завагітніла внаслідок зґвалтування, чи якщо є медичні показання для переривання вагітності.
 
 
Спробуємо поміркувати:
 
уникання переривання вагітності часом суперечить іншим важливим цінностям, які зазвичай бажають зберегти. Йдеться, наприклад, про здоров’я матері, обтяження її ще однією дитиною, серйозні деформації плоду, вагітність внаслідок зґвалтування.
 
 
У підручнику для студентів читаємо:
З лікарської позиції, операція переривання вагітності, без сумніву шкідлива для організму вагітної жінки…З кожним абортом пов’язаний певний ризик, хоч би через необхідність застосування наркозу… Травма шийки матки можлива при її розширенні. Далі реальний ризик кровотечі, при відділенні плідного яйця від багато знервованої і тимчасово зміненої слизової оболонки матки.
 
У цьому підручнику «Переривання вагітності» у розділі «Регуляція народжуванності», перераховано 170 захворювань, які є "показаннями” для вбивства зачатої дитини. Серед названих захворювань знаходимо, зокрема, захворювання шкіри і м’язів, виражене варикозне розширення вен нижніх кінцівок, хронічний панкреатит із загостреннями, алкоголізм батьків, нелікований сифіліс, цукровий діабет, есенціяльна гіпертензія, рентгенівське опромінення вагітної матки, перенесені психічні захворювання, які пов’язані з вагітністю та пологами, психічна хвороба одного з батьків або їхніх дітей, тощо.
 
 
Навіть якщо не брати до уваги довжелезний список хвороб, які мали б обґрунтувати необхідність вбивства зачатої дитини, суттєві застереження породжує методологічне трактування проблеми: хвороби тут розглядають відірвано від конкретної людини. Водночас кожна з перерахованих хвороб може мати цілком інший перебіг у різних людей. Крім того, вплив вагітності на активність патологічного процесу може бути як негативним так і позитивним, навіть, до тої міри, що захворювання припиняє розвиватись і жінка народивши дитину повністю одужує.
 
 
Не можна не визнавати або применшувати ці складнощі та аргументи, з яких вони виникають. Проте, треба ствердити, що жодна з наведених причин не може дати об’єктивного права розпоряджатися життям іншої особи, навіть якщо це життя у початковій фазі розвитку. «Бо життя є надто фундаментальною цінністю, щоб його можна було зіставляти навіть із найбільшими втратами» (Декларація Quaestio de abortu). Що до морального виміру аборту:
 
 
«Від моменту запліднення яйцеклітини розпочинається життя, яке не є життям батька або матері, а нової людської істоти, що розвивається незалежно від них. Вона б не стала людською істотою, якби не була нею від самого початку. Задумаймося над цим. Хіба ж дитина стає дитиною в певний момент вагітності матері? Чи набір клітин в одну мить перетворюється в тіло з усіма його частинами і органами?
 
 
Найновіші досягнення генетики дуже ясно підтверджують те, що завжди було очевидним. Встановлено, що істота, яка живе, вже з першої хвилини має постійну структуру, тобто генетичний код; вона є людиною, і то людиною неподільною як індивід, наділений усіма властивими йому ознаками. З моменту запліднення бере початок правдивий перебіг життя кожної людини, але треба часу для належного впорядкування і приготування до реалізації всіх великих здатностей». Тобто дитина є особою в повні вже від миті злиття сперматозоїда і яйцеклітини, вже тоді визначено її стать, ріст, колір очей і волосся, веснянки на личку, тіло будова, розмір ноги, здібності до того чи іншого предмету…
 
 
Досягнення у галузі біології людини підтверджують, що «в зиготі, яка утворилася внаслідок запліднення, формується біологічна ідентичність нової людської особи». Це індивідуальність внутрішньо окресленого автономного життя, що само реалізується зі ступеневою неперервністю. Біологічна індивідуальність, як також особова природа зиготи, існують уже з моменту зачаття. «Чи можна припустити, що хоча б мить цього чудового процесу народження життя не підлягала мудрому і сповненому любові діянню Творця і була віддана на поталу людській сваволі?». Отже, якщо під концепцією пре ембріона розуміють стадію або стан до людського життя зачатої людської істоти, то ця концепція хибна і безпідставна.
 
 
Що до морального аспекту, то етична неприпустимість стосується кожної форми безпосереднього переривання вагітності. Абортивним актом є також вживання ліків чи засобів, що роблять неможливим імплантацію ембріону або зумовлюють викидень (сюди відносяться оральні контрацептиви в формі пігулок, презервативи, ковпачки, спіралі…). Морально припустимою є дія, в якій переривання вагітності не є бажаним ані навмисним, а хіба толерованим наслідком лікувального втручання, метою якого є порятунок здоров’я матері і яке у даній ситуації є єдино можливе. Переривання вагітності в такому випадку є опосередкованим наслідком дії, яка сама по собі не є абортивна (Промова до Фронту сімей і Товариства багатодітних сімей).
 
 
Хоча й в таких випадках все залежить від того, на що готова жінка для того щоб дати нове життя.
 
 
Пренатальне життя є вповні людським у кожній фазі свого розвитку. Працівники служби охорони здоров’я зобов’язані виявляти до нього таку ж повагу та забезпечувати йому таку ж охорону і опіку, як це належиться кожній людській особі. Тільки так шкода, що вони дуже часто про це забувають. Можливо якщо ми нагадуватимемо їм про їхнє покликання і завдання, вони збагнуть, що велика місія на їх плечах!!! Тільки й ми не повинні забувати залишатися людьми!
 
 
Сподіваюсь ця стаття бодай трішки розставила крапки над «і» та дала матеріал для роздумів. Не будьмо байдужими!!!
 
 
Ольга Різняк
Категорія: Навколо початку життя | Переглядів: 2202 | Додав: ієрм_Андрій_ЧНІ | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
cssr.lviv.ua © 2024 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz