На сьогодні УГКЦ об’єднує понад 5,5 мільйона вірних на території України; крім того, греко-католиками визнають себе біля 1,5 мільйона осіб у країнах Європи, Північної і Південної Америки та Австралії. Верховне Архиєпископство в Україні об’єднує 12 єпархій та екзархатів. За статистичними даними Державного департаменту у справах релігій в Україні, станом на 1 січня 2010 року УГКЦ налічувала: 3597 зареєстрованих громад, 2347 священиків, 1248 ченців і черниць, 3581 храм, 1138 недільних шкіл, 105 монастирів, 27 періодичних видань, 15 навчальних закладів із 1273 слухачами, основним із яких є Український католицький університет. Сьогодні до Синоду Єпископів УГКЦ входять 50 ієрархів Церкви з України та з-за кордону.

 

 

Поза межами України до Верховного Архиєпископства належать: Перемишльсько-Варшавська греко-католицька митрополія у Польщі (Перемишльсько-Варшавська архиєпархія та Вроцлавсько-Ґданська єпархія з понад 300 тисячами вірних у 100 парафіях), три апостольські екзархати для українських греко-католиків у Німеччині, Франції та Великобританії, дві греко-католицькі митрополії у Північній Америці: Сполучених Штатах і Канаді (у США – Філадельфійська митрополія, яка складається з чотирьох єпархій у Філадельфії, Пармі, Чикаго і Стемфорді, у Канаді - Вінніпезька митрополія з п’яти єпархій у Вінніпегу, Едмонтоні, Нью-Вестмінстері, Саскатуні й Торонто). Крім того, існують єпархії УГКЦ у Буенос-Айресі (Аргентина), Куритибі (Бразилія) і Мельбурні (Австралія). Українські греко-католики мають також вікаріат у Румунії, громади у Литві (Вільнюс), Латвії (Рига, Даугавпілс та Резекне), Естонії (Таллін), Молдові (Кишинів), Австрії, Парагваї, Венесуелі, Португалії, Італії, Іспанії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Казахстані та Росії. УГКЦ надає духовну опіку своїм вірним у країнах перебування останньої хвилі мігрантів з України.

 

 

 

Отець д-р Віталій Токар, керівник Правничого відділу Патріаршої курії УГКЦ:
Згідно з Кодексом канонів Східних Церков, головним законодавчим збірником Церкви, який чинний з 1991 року, та відповідно до партикулярного права УГКЦ, через зречення Верховного Архиєпископа Верховноархиєпископський престол УГКЦ став вакантним. Така ситуація можлива внаслідок смерті або ж зречення (канон 126, § 1). Зречення відбувається за бажанням, а радше на основі права Верховного Архиєпископа зректися уряду і аж ніяк не є його обов’язком (канон 967).

 

 

 

Блаженніший Любомир (Гузар)

 

Народився 26 лютого 1933 р. у м. Львові в родині Ярослава Гузара та Ростислави з роду Демчуків.

 

1944 р. – разом з батьками покинув Україну та переїхав до Австрії (м. Зальцбург).

 

1949 р. – переїхав зі сім’єю до США. Здобув середню освіту в Малій духовній семінарії (1950 рік), вивчав філософію в Колегії св. Василія Великого (1954 – здобув ступінь бакалавра) та богослов’я у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні (1958 р. – ступінь ліценціата богослов’я).

30 березня 1958 р. – рукопокладений Владикою Амвросієм (Сенишиним) на священика і призначений для служіння у Стемфордській єпархії.

 

1958 - 1969 рр. – працював викладачем і префектом у Стемфордській духовній семінарії св. Василія Великого, був душпастирем оселі «Союзівка» Українського народного союзу у Кергонксоні та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі (штат Нью-Йорк).

З 1965 р. – настоятель парафії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

 

1967 р. – здобув ступінь магістра філософії у Фордгамському університеті (Нью-Йорк).

1969 - 1972 рр. – вивчав богослов’я у Папському університеті «Урбаніанум» в Римі (здобув ступінь доктора богослов’я).

 

1972 р. – вступив до монастиря Святого Теодора (монахи Студійського уставу) у Гроттаферраті (Італія).

 

1973 - 1984 рр. – викладав еклезіологію в університеті «Урбаніанум».

2 квітня 1977 р. – рукопокладений Блаженнішим Йосифом (Сліпим) на єпископа.

 

1978 р. – призначений архимандритом монастиря Святого Теодора та відповідальним за монастирі Студійського уставу поза межами України.

 

1993 р. – повернувся в Україну разом зі всією спільнотою українських монахів студитів Гроттаферрати.

 

1993 - 1994 рр. – служив як духівник у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

2 квітня 1996 року – призначений Екзархом Києво-Вишгородським з титулярним престолом Ніси Ликійської.

 

1 червня 1996 р. – офіційно введений на престол Києво-Вишгородського екзархату.

14 жовтня 1996 року – призначений Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви з делегованими правами.

 

25 січня 2001 р. – обраний Верховним Архиєпископом УГКЦ.

26 січня 2001 р. – потверджений Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ і проголошений як Верховний Архиєпископ УГКЦ.

 

28 січня 2001 р. – введення на престол у соборі Святого Юра у Львові.

28 січня 2001 р. – під час молитви «Ангел Господній» проголошений кардиналом Святої Римської Церкви.

 

21 лютого 2001 р. – піднесений Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ до гідності кардинала Католицької Церкви.

21 серпня 2005 р. – офіційне повернення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.

Очолював Українську Греко-Католицьку Церкву протягом десяти років.

Департамент інформації УГКЦ

 

 

Коли Блаженніший Любомир розпочав думати про зречення з уряду? www.youtube.com/watch?v=CalTjq322dE
Які причини зречення? www.youtube.com/watch?v=2nB9sN6G0yU
Чи сьогодні в УГКЦ є люди, які зможуть якісно продовжувати розпочатий шлях? www.youtube.com/watch?v=UPg80Mcy7vs
Як Блаженніший Любомир оцінює стан УГКЦ, в якому сьогодні він передаєте її своєму наступнику? www.youtube.com/watch?v=Q8jzrNdiOfQ
Фотофільм про Блаженнішого Любомира: www.youtube.com/watch?v=pLIrZTf8w2U
Перша проповідь Блаженнішого Любомира, Глави УГКЦ. Її було виголошено 28 січня 2001 року у день його інтронізації: www.youtube.com/watch?v=WjFr20F2c7g