Категорії розділу
Новини [194]
Роздуми на самоті [38]
Оголошення [24]
Вітання [15]
Життя і ... [19]
Жартома про серйозне [2]
Корисні закони [2]
Навколо початку життя [14]
Батьки і діти [7]
Релігійні свята [33]
Редемптористи [10]
Музика для Душі
Форма входу
Календар
«  Вересень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Наше опитування
Чи потрібний цей сайт?
Всього відповідей: 302
Теги
Відео на youtube
Друзі сайту
ДивенСвіт Українські традиції Спілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів 0
Головна » 2011 » Вересень » 17 » Виникнення редемптористів візантійського обряду та передумови заснування їх спільноти в Україні
15:04
Виникнення редемптористів візантійського обряду та передумови заснування їх спільноти в Україні
Редемптористи східного, візантійського обряду Української Греко-Католицької Церкви завдячують своїм існуванням невтомному бельгійському місіонерові о. Ахілю Деляре, який у 1906 році прийняв східний обряд, щоб працювати з українськими емігрантами в Канаді (після виїзду з України в кін. ХІХ-поч. ХХ ст. вони довгий час не мали жодного духовного проводу).
 
 
У 1910 році митрополит Галичини Андрей Шептицький брав участь в Євхаристійному Конгресі, що відбувався в Монреалі (Канада). Митрополит використав цю нагоду, щоб здійснити першу візитацію українських греко-католиків у Канаді. Шептицький відвідав українські поселення, де працювали о. Деляре та його співбрати. Митрополит був вражений їхньою самопожертвою задля духовно покинутих українців у Канаді й вирішив попросити бельгійських отців розпочати подібну місійну працю й у Західній Україні (тоді частини Австро-Угорської імперії). По дорозі з Канади Андрей Шептицький відвідав протоігумена Бельгійської провінції Згромадження редемптористів й запропонував йому послати редемптористів візантійського обряду до Західної України. Пізніше Митрополит обговорив це питання з архімандритом Згромадження о. Патриком Мурреєм. У травні 1913 року в Римі відбулася нарада, де мали прийняти остаточне рішення, і 27-го травня Митрополит Шептицький та Генеральний уряд редемптористів підписали угоду про заснування редемптористського монастиря в Галичині. 11-го червня цю угоду затвердила Апостольська Столиця.
 
 
Заснування й розвиток спільноти редемптористів в Україні
 
 
21-го серпня 1913 року до Західної України прибули о. Йозеф Схрайверс (згодом настоятель місійної спільноти) та ще 5 отців і 1 брат. Вони поселилися в маленькому селі Унів, за 50 км від столиці Західної України міста Львова. Митрополит Шептицький подарував їм у цьому селі свою посілість із старим будинком, який отці перетворили у перший український монастир редемптористів.
 
 
Спочатку основним заняттям редемптористів було вивчення української мови та ментальності місцевого населення, але вже через кілька місяців о. Схрайверс, який дуже швидко опанував українську, проводив реколекції для монахинь і став їх духовним провідником. Під час австрійсько-російської війни отці зазнали багато утисків від російських цивільних та церковних влад, які намагалися прилучити українське населення до російського православ'я. Редемптористи перебували в той час у дуже непевному становищі: Бельгійська провінція не мала змоги надавати допомогу, а митрополита Андрея Шептицького заарештували й заслали у глиб Росії. Отці змогли дихнути вільніше аж після того, як навесні 1915 року об'єднані австро-німецькі війська вигнали росіян.
 
 
 
 
Повернувшись із заслання, митрополит доклав усіх зусиль для подальшого розвитку молодої спільноти. У 1918 році він купив для редемптористів землю й будинок у Збоїськах, а пізніше ще два будинки в Голоску (1923) та Львові (1937). Завдяки клопотанням Шептицького редемптористи отримали церкву в Тернополі, яка стала місцем численних паломництв.
 
 
На прохання владики Григорія Хомишина у 1920 році отці заснували ще один монастир у Станіславові. Спочатку вони тільки обслуговували парохію, але згодом купили будинок і збудували власну каплицю в центрі міста. Цей дім став важливим осередком місійної діяльності та резиденцією Архібратства Матері Божої Неустанної Помочі, яке у 1938 році налічувало близько 100 тис. членів.
 
 
Поле діяльності редемптористів в Україні не обмежувалося територією Галицької митрополії. 19 жовтня 1926 року отці заснували станицю в Костополі на Волині. Звідти вони рушали до різних місць Волинського краю, щоб надавати вірним духовну опіку, проводити реколекції та засновувати нові парохії. У 1927 році станицю перенесли до Ковеля, після чого отці розгорнули ще активнішу діяльність на Волині, Холмщині та Поліссі. Саме у Ковельській станиці з 1931 року мав свою резиденцію владика Миколай Чарнецький, Апостольський візитатор у справах католиків візантійського обряду за межами Галицької митрополії.
 
 
Бельгійські настоятелі розуміли, що для успішної місійної праці серед українського населення їм слід залучати українських священиків. У 1922 році вони відкрили "малу семінарію" (ювенат) для українських юнаків. Семінарію було розташовано у Збоїськах - селищі поблизу Львова, де митрополит Шептицький подарував редемптористам ще одну посілість і куди вони переїхали з Унева у 1919 р. У цей час у Збоїськах був також новіціат для тих, хто бажав стати місіонером-редемптористом. Для продовження студій після новіціату українські редемптористи їхали за кордон, до Боплато або Лювену (Бельгія), але розробляли проект і свого власного студентату. Студентат відкрили у Збоїськах у 1934 році. У 1936 році він переїхав до монастиря св. Альфонса в Голоску Великому, біля 2 км від Збоїськ (ця посілість - ще один щедрий дарунок митрополита Андрея, який він зробив редемптористам у 1926 році). Там семінарія успішно діяла й розвивалася ще п'ять років - аж до початку Другої світової війни.
 
 
 
 
Як наслідок зростання кількості покликань до Згромадження та розширення мережі домів в Україні було створено віцепровінцію східних редемптористів. Спочатку її називали по-різному: Русинською, Бельгійсько-Русинською, Галицькою. У 1931 році, коли за поданням настоятелів та зі згоди Конгрегації Східних Церков до спільноти редемптористів в Україні приєднали також канадські доми, постало питання про сталу назву для віцепровінції. На Генеральній Капітулі 1936 року для віцепровінції прийняли назву "Львівська".
 
 
 
 
У 1938 році - році "срібного ювілею" редемптористів в Україні - Львівська віцепровінція налічувала 6 домів, 51 отця, 20 студентів, 34 братів, 12 новиків, 2 постулянтів та 115 студентів ювенату.
 
 
Період переслідувань та підпілля
 
 
У 1939 році Західну Україну окупувала Червона Армія, і почалися переслідування Української Греко-Католицької Церкви. Багато світських і церковних діячів (серед них було й чимало редемптористів) арештували й вислали до Сибіру або замордували. Семінаристи Львівської провінції Згромадження редемптористів виїхали до Тухова (Польща) і там продовжували навчання аж поки Червона Армія, відступаючи перед німецькою навалою, не покинула Західну Україну в 1941 році. Становище Церкви й редемптористів дещо покращилося в період німецької окупації (отцям повернули конфісковані монастирі й вони знову почали проводити місії), однак коли Червона Армія повернулася в 1944 році, мучеництво Церкви почалося з новою силою. Комуністичні спецслужби намагалися змусити редемптористів перейти до Російської Православної Церкви, але ті твердо стояли на своєму. Як наслідок, всіх редемптористів арештували, деяких з них кинули до в'язниці, а інших вислали до Сибіру. Там вони відбували довгі терміни ув'язнення як вороги радянської держави.
 
 
Після звільнення з ув'язнення більшості з них дозволили повернутися до Західної України, але заборонили займатися будь-якою апостольською діяльністю. У роки переслідування редемптористи разом з іншим духовенством УГКЦ далі несли людям світло Христової науки й не давали атеїстичній темряві запанувати в їх душах. Співбрати переважно жили по двоє. Вони вірно дотримувалися Уставу Згромадження й здійснювали свої духовні практики у приватних домівках. Отці невтомно й ревно працювали з вірними: організовували богослужіння в закритих храмах, лісах та приватних каплицях. У Провінції діяла підпільна духовна семінарія, викладачами якої були отці Р. Бахталовський, П. Маїк, Є. Пелех, П. Дмуховський, В. Михайлюк та інші. Довгий час обов'язки префекта студентів і магістра новіціату виконували о. М. Лемішка, о. Є. Смаль, о. М. Винницький. Владики М. Чарнецький, В. Величковський, Ф. Курчаба, В. Стернюк вділяли підготовленим та рекомендованим семінаристам священичі свячення. З 1947 до 1990 року протоігуменом Львівської провінції Згромадження редемптористів незмінно був отець (пізніше владика) Филимон Курчаба, який має великі заслуги перед Згромадженням і Церквою. Провінція українських редемптористів має чотирьох блаженних: Кир Миколая Чарнецького, Кир Василя Величковського, о. Івана Зятика та о. Зенона Ковалика. Про багатьох інших ще має сказати історія.
 
 
 
 
Після того, як Господь подарував українському народові свободу, Львівська провінція Згромадження редемптористів разом з іншими монашими чинами та згромадженнями почала добиватися повернення власності, якою вона володіла до встановлення комуністичного режиму. Ці вимоги частково задовільнили: редемптористам було повернено деякі з їх домів та церков. Серед цих повернених домів був і монастир св. Альфонса в Голоску. Однак редемптористи Львівської провінції розуміли, що набагато важливішим за відновлення матеріальної основи Згромадження є формування нового покоління редемптористів - високоосвіченого, добре навченого і готового до самовідданої праці. Саме тому, продовжуючи майже вікову традицію, редемптористи вирішили відновити монастир у Голоско передусім як дім формування.
 
 
Попервах це починання виявилося дуже важким. Крім того, що будинок у Голоско, який у комуністичні часи був інфекційною лікарнею, потребував повного ремонту, редемптористам просто не вистачало людей. У перші роки незалежності України багатьом греко-католицьким парохіям Львова й регіону не вистачало духовних провідників, і цю прогалину заповнювали редемптористи, поєднуючи працю в парохіях із зусиллями віднови своєї освітньої системи.
 
 
Внаслідок цих труднощів, хоч офіційно студентат і новіціат на Голоско відкрили відразу після повернення монастиря, минуло досить багато часу, поки ідея власного дому формування стала хоча б частково реальністю. У 1992 році новіціат перенесли до міста Самбора на Львівщині, а пізніше до села Гніздичів (Кохавино) Жидачівського р-ну, де він перебуває й дотепер. Щодо студентату, то внаслідок незадовільного стану будинку й нестачі викладачів багато студентів у перші роки були змушені вчитися за кордоном (переважно у Польщі в семінарії Варшавської провінції).
 
 
Становище змінилося в 1997 році. З одного боку, потреба у власному студентаті стала особливо нагальною, бо саме того року завершила навчання в новіціаті велика група студентів - послати їх усіх за кордон було неможливо. З іншого боку, після ремонту старого будинку на Голоско та будівництва нового корпусу (проект здійснено за щедрого сприяння західних доброчинців) відкрилися нові можливості. 1 вересня 1997 року було відкрито Вищий духовний інститут Львівської провінції Згромадження редемптористів. 17 студентів розпочало навчання по трирічній програмі філософських студій на базі власного освітнього закладу провінції - вперше після більш як півстолітньої перерви. До 2000 року число студентів у семінарії перевищило 40.
 
 
Основні етапи процесу формації у Львівській провінції такі:
 
I. Сприяння покликанню: через місії, працю в парохіях та інші засоби поширення інформації.
II. Кандидатура - від 3 місяців.
ІІІ. Новіціат - 2 роки.
IV. Філософські студії - 2 роки.
V. Богословські студії - 3 роки.
VІ. Постійна формація.
 
 
До програми навчання в семінарії входять філософські та інші гуманітарні дисципліни, а також класичні та сучасні мови. Студенти опановують ці предмети під керівництвом викладачів - як членів Згромадження, так і мирян. Невід'ємною частиною формування майбутніх місіонерів є їх духовне зростання, поглиблення їх розуміння та пережиття редемптористської харизми. Вже під час навчання студенти здобувають місійний досвід беручи участь у духовному провідництві парохій і особливо працюючи з молоддю. Присутність у домі формування старших редемптористів дає змогу краще передати новому поколінню знання про історію, цінності та багаті традиції східної вітки редемптористів.
 
 
Львівська провінція Згромадження редемптористів прагне оновити своє життя. Практичним здійсненням цієї віднови є праця для Церкви: духовна опіка найбільш покинутих душ, апостолят у дусі нової євангелізвції - нової у своїй ревній посвяті, у способі висловлення та донесення до інших того, що проповідник сам "пережив" із Христом. Провінція має намір з Божим благословенням зміцнювати й наукове підгрунтя своєї апостольської праці.
 
 
Ми, члени Львівської провінції Згромадження редемптористів, молимо нашого Господа Ісуса Христа, Матір Божу Неустанної Помочі та всіх святих нашого Згромадження допомогти нам у цьому та інших починаннях для слави Божого Імені, для процвітання Церкви й нашого Згромадження і для спасіння людей, особливо убогих і покинутих.
Категорія: Редемптористи | Переглядів: 1168 | Додав: ієрм_Андрій_ЧНІ | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
cssr.lviv.ua © 2017 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz