 Багато українських політиків в продовж 20 років шукають якусь магічну формулу примирення Сходу і Заходу України. Від казок про «справедливу» двомовність і, аж, до стерилізації памяті цілого народу, зацікавлним сусідам на радість!
Та, насправді, ця формула українцям давно відома: Запорізька Січ -Гайдамаки - Холодний Яр - УПА. Це - неповний перелік українських героїчних поколінь, що боролися за одну Україну, складаючи героїчні пісні єдиною мовою.
Чому ж ми маємо порушувати Заповідь Божу «Шануй Батьків твоїх»? Адже, як би нам не замудрували мізки сторонники світової денаціоналізації ідею про нові геополітичні процеси і першочерговість повного шлунку, спробуйте покепкувати з росіянина, поляка, чи француза з їхньої мови або символіки, а потім їхню передбачувальну реакцію назвіть буржуазним націоналізмом. Думаємо, ніхто у світі на це не наважиться.
Перед лицем смертельної загрози таку нормальну для кожної нації реакцію мали і українські хлопці та дівчата, що вступили до лав ОУН-УПА в жорстокі часи Другої Світової Війни. Їх ніхто не зганяв в боївки, не обіцяв ситого життя. І між примусовими синонімами надпотужніших армій «За Сталіна» чи «Гай Гітлер» вони вибрали «За волю України!». А хто не загинув у нерівних боях, відмучив свою молодість у таборах Сибіру.
Та, не смертельна загроза, ні люті морози гулагів, ні брехлива совєтська пропаганда, а ні байдужість прагматичного Заходу не були такими страшними, як опущені очі застрашених земляків, що відмовлялися від своїх героїв.
Героїзм вояків УПА Бог нагородив. Україна здобула незалежність. Але, через опущені очі перед, вже не такими смертельними: шансоном, легким «баблом», теплим кріслом, ми знову втрачаємо ідентичність вільної людини. А вільна, соціально справедлива країна можлива тільки за умови проживання в ній вільних людей.
Будьмо і ми, українці, і надалі гідні людського імені і своїх героїв.
Слава України! Героям Слава!
Рада Спілки українців у Португалії
|
