 Чи знаєте ви походження та значення весільної обручки? Купуючи їх на церемонію, ми навіть не замислюємося звідки походить цей давній звичай.
Символом укладення шлюбу завжди і у всі часи вважалося кільце. Цілком логічно постає запитання: «Чому ж саме кільце»? Все тому, що кільце є замкнутим, і символізує все незмінного, стабільного, вічного. Вона являє собою ознаку, що показує подружній статус та символізує шлюбні узи. Одягаючи обручку, подружжя дає обіцянку зберігати вірність один одному. Тобто кільце - це символ вічної любові і вірності, а також гарантія того, що двоє люблячих сердець, завжди допомагатимуть один одному в радості і печалі, ніколи не розлучаться і будуть зберігати вірність.
Виникнення обручки пов’язують з Давнім Єгиптом. Достеменно невідомо час її виникнення. Вважається, що фараони носили так звані печатки, які представляли собою символ влади та передавалися з покоління в покоління. Незабаром золоті обручки почали носити заможні єгиптянки, а срібні та бронзові-менш багаті. Вони надягали кільце на середній палець лівої руки, адже вважалося, що через цей палець проходить так звана «вена любові».
Особливу увагу обручкам приділяли давні римляни. В знак того, що майбутня дружина допускається до управління будинком і зобов’язується розділяти подружні обов’язки з чоловіком, він виготовляв обручку, стилізовану під ключ. Стародавні греки та римляни вірили, що палець, на якому носять обручку має чудодійну силу і може вилікувати від хвороб. Саме ним наносили та втирали різні цілющі мазі, прикладали його до опіків та ран.
Обмін кільцями у католиків та православних є частиною заручин. Зазвичай кільце нареченого виготовляють із золота, а нареченої-із срібла. Священик освячує їх святою водою та благословляє ними молодят. Не випадково обручка одягається на праву руку, тому що цією рукою ми приносимо обітницю вірності, накладаємо на себе хрест, благословляємо, вітаємо, тримаємо знаряддя праці і так було заведено православною церквою. Проте у деяких країнах кільце одягається на безіменний палець лівої руки.
За традицією, купувати кільця – це обов’язок нареченого. Обручками вони стають тільки після моменту заручення. Кільця після весілля слід носити, не знімаючи. Наші прадіди вірили, що, «якщо охолоне кільце, охолоне й кохання».
Ніяких строгих розпоряджень, якою повинна бути обручка не існує. У цьому питанні молоді покладаються лише на свої смаки та бажання.
Чоловіки в основному віддають перевагу класичній обручці. Тоді як майбутні дружини мріють бачити на своїй руці більш декороване. Воно може бути прикрашене діамантовою гранню, бути витим або складатися з двох різних металів.
Існує багато різних традицій, пов’язаних з обручкою. Так, наприклад, у Великобританії кільця тримає у себе хлопчик, який є родичем подружжя. У день весілля він виносить їх на спеціальній подушці до вівтаря.
У Індії подружжя одягає золоті кільця на кожен палець, включаючи великий. Вони прикрашені дорогоцінними каменями і знаками зодіаку. Діамант традиційно в Індії носить негативний відтінок, який стає позитивним, якщо це подарунок.
За європейськими традиціями на внутрішній стороні кільця гравіюють ім'я наречених і дату весілля, що посилює символічність і сентиментальні почуття.
Цікавим фактом є те, що у 15 столітті нареченому одягали залізне кільце, як знак сили та відваги, а нареченій-золоте, на знак ніжності та цнотливості.
Тож, залишається сказати лишень, що обручка має багату історію з незвичайними легендами і є символом великого і щирого кохання.
За статтею: Наталії Берегулько
|
