 Під час Великого посту ми з дітьми почали переглядати фільми про життя Ісуса. На теренах Інтернету я знайшла досить багато кінострічок, доступних для вільного скачування. Серед них привернув мою увагу один фільм, який автори представили, як документальний. Фільм був випущено на екрани в 2010 році (Discovery World) і називався він досить провокативно- «Хто підставив Ісуса?».
Під час перегляду я мимоволі посміхалась, режисер чи сценарист фільму використовували досить відому журналістську тактику написання. Трохи про суто людські риси Іуди (жадібність до грошей, бажання влади та слави), потім підкреслено показано тільки негативні риси Каяфи, Понтія Пілата та царя Ірода і на останок фільму в противагу жорстоким чиновникам, які ні перед чим не зупиняться в боротьбі за владу, майже ні в чому не винний Іуда Іскаріотський, який просто був нібито вимушений донести на Ісуса. Фільм досить примітивний, але основна сюжетна лінія фільму навела мене на досить страшну думку. Чи майже не в кожному з нас сидить такий собі малесенький Іуда у самих найпотаємніших куточках нашої душі? У фільмі зрадник показаний людиною,яка мріє про владу, гроші та достаток. Слухаючи Ісуса, він бачив в ньому нового царя і себе поряд з ним і а потім виявилось, що його власні плани ніяк не співпадають з місією Христа, що за задумом авторів фільму і підштовхнуло його до зради. Глибоке розчарування.
І я подумала, усі ми мріємо про гарне майбутнє для нас і наших дітей. Ми просимо у Бога здоров’я для близьких, фінансового благополуччя, успіху та кар’єрного росту. Але деколи приходять хвороби, помирають близькі нам люди і а нашої зарплати ледь вистачає на саме необхідне. А ще ж потрібно не обманути, не вкрасти, не позаздрити іншим більш успішним друзям. І тоді починаються нарікання на Бога, саме тоді для багатьох і приходять ті самі страшні хвилини розчарування, які ведуть до зради, тільки вже духовної. І саме в такі страшні хвилини потрібно поставити собі одне єдине запитання: «Чим я відрізняюсь від Іуди?»
|
