 а) "зачата дитина” замість "ненароджена”
Глибоке незнання найперших стадій людського життя виражене застосуванням термінів, які починаються запереченням: зачату дитину називаємо ненародженою; дитину до 1 року, що як і у внутрішньоутробному періоді користується довербальним кодом – немовлям. Всі інші терміни, які стосуються пізніших стадій людського життя – починаючи від дитячого садочка і закінчуючи старістю – мають позитивну форму. Отже, гідному народженню людини треба покласти шлях уникненням позивань і застосуванням нормальних назв: зачата дитина, внутрішньоутробна дитина, дитина в лоні матері або дитина у першій фазі її життя.
Дев’ятимісячний період внутрішньоутробного розвитку людини перед переломом пологів і входженням у новий невідомий світ перестав бути прихованою формою буття у давньому значені цього слова. Сучасна апаратура в руках науковців дозволяє простежити зміни, які відбуваються в організмі людської істоти, від моменту зачаття, тобто від моменту справжнього народження. Саме тоді, як це сказав професор, д-р Рудольф Клімек, виникає нова термодинамічна система. Натомість народження означає момент потрапляння у світ нових біологічних ритмів. Дитина входить у новий невідомий світ, змінюючи середовище: вона покидає гостинне помешкання у лоні матері і, відчувши себе спроможною до самостійнішого буття, вирушає у свою першу подорож невідомістю.
б) два напрямки (контроль народжуваності-аборт і контрацептиви, і ППС природнє планування сім’ї)
Вже найдавніші культурознавчі джерела вказують на існування двох напрямків у вирішенні проблеми плідності і регулювання популяції: природного, він ґрунтується на знаннях і біологічному ритмі плідності подружньої пари, та контрацептивно-абортного, який знищує прокреаційну спроможність або її плід, тобто зачату дитину. Ціль ніби то одна, але шляхи, якими вона досягається абсолютно різні. Маємо кардинально два різних способи: контроль народжуваності та природне планування сім’ї.
«Контроль народжуваності» - це знищення статевості, яка досягається періодичним знеплідненням та знищенням «небажаних дітей». Такий шлях передбачає контрацепцію, аборт та стерилізацію. Він сприяє генній інженерії, заплідненню in vitro і через пренатальну діагностику – елімінацію хворих дітей у материнському лоні.
До 1974 року на світовому рівні було представлено лише цей напрямок, і він поглиблював дезінтеграцію сфери статі і мав назву – контроль народжуваності. Світовим представником цієї програми є Міжнародна федерація планування сім’ї (International Parenthood Federation - IPPF). В 1974 році створено Міжнародну федерацію сприяння життю у сім’ї (International Federation for Family Life Promotion - IFFLP), завдання якої полягає у розвитку і впровадженню програми природного планування сім’ї. Під час І Світового конгресу IFFLP у Калі, що в Колумбії, у 1977 році, визначено було методи, які не заперечують людським законам моралі. За визначенням ВООЗ, програма природного планування сім’ї охоплює "такі методи планування або уникнення вагітності, які ґрунтуються на спостереженні за проявами і ознаками, що засвідчують фазу плідності або неплідності в менструальному циклі, та передбачають відсутність статевого співжиття у плідний період, якщо вагітність не планують”. Згадані тут методи називаються методами розпізнавання (циклічної) плідності.
У природному плануванні сім’ї задіяна особиста відповідальність потенційних батька і матері за наслідки статевої поведінки, не перекладаючи цю відповідальність на виробника, який пропонує той чи інший гарантований засіб проти вагітності. Хоча фірми-виробники контрацептивів та ранньоабортивних засобів загалом інформують про їх побічні наслідки. Природне планування сім’ї, яке базується на циклічному ритмі плідності подружжя, є основою відповідального батьківства, згідно з моральними цінностями людини.
Природні методи планування сім’ї дають величезний шанс автентичній любові, яка вимагає від людини зусиль, щоб перетворити своє прагнення брати у бажання давати. Тут активність вимірює спроможність перетворити елементарні прояви потягу і надати їм нового, глибшого значення, без пригнічення енергії. Це – дорога життя.
Ольга Різняк
|
